СЕРЕДНІЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

(п’ятий рік життя)

Формування основ моральних якостей

     Вікові можливості дитини.

      На п’ятому році життя під впливом виховання починають формуватися почуття, які виражають стійкіше ставлення до людей і явищ, з’являються бажання бути корисним для людей, увага до їхніх потреб, формується почуття відповідальності за доручену справу, результат якої важливий для інших. На тлі подальшого зростання потреби в співпраці з ровесниками все виразніше проявляється потреба в доброзичливій увазі з боку товариства. Саме в цьому віці діти усвідомлюють своє місце в групі однолітків. На цьому ґрунті чітко проглядається вибіркове ставлення до партнера по спілкуванню. Ставлення до ровесників стає дружелюбним, формується вміння підпорядковувати свої бажання вимогам інших дітей і дорослих.  У цьому віці яскраво проявляється позиція «захисника» норм поведінки, еталоном яких є дорослий. Помітні зміни бачимо у сфері культури спілкування дітей із дорослими. Якщо у стосунках із близькими дорослими діти цього віку довірливі, впевнені, зацікавлені в контактах, то в присутності стороннього дорослого їм притаманні сором’язливість і неспокійний стан.

У групі дітей п’ятого року життя нового значення набуває виховання культури трудової діяльності, де формується відповідальність за доручену справу, розуміння значення результатів своєї праці для інших. Діти проявляють здатність долати труднощі на шляху до бажаної мети.

Виховання культури поведінки ускладнюється тим, що, ставлячи перед дітьми нові вимоги, педагог повинен постійно закріплювати уже сформовані в молодших групах навички й уміння.

Освітні завдання.

      – Формувати моральну позицію дитини, ціннісні орієнтири, інтереси та потреби.

– Виховувати позитивні почуття до рідних, повагу до старших.

– Сприяти розвиткові дружніх взаємин між дітьми, проявів турботи про ровесників та інших дітей.

– Виховувати ініціативність у становленні товариських взаємин із однолітками, вміння проявляти турботу про молодших дітей.

Духовне виховання.

      Формувати у дітей звичку не брати без дозволу чужих іграшок та інших чужих речей.

Виховувати дружелюбне ставлення до інших дітей: не жалітися і не наговорювати дорослому на іншу дитину, вміти допомогти, не заздрити, порадіти успіху іншої дитини, просити вибачення, коли образив товариша, не конфліктувати, захищати молодших і слабших, не ображатися.

Формувати співчутливе ставлення до дітей з особливими потребами. Вчити проявляти турботу та любов до приручених тварин. Вчити пояснювати свої вчинки, оцінювати їх. Поглиблювати знання про релігійні свята (Святого Миколая, Різдво, Великдень, Стрітення тощо) та обряди, пов’язані з ними. Розучувати колядки, віншування, щедрівки, гаївки, християнські привітання.

Взаємини в сім’ї.

Вчити вітатися з батьками, брати у них сумку, пальто, подавати хатнє взуття; виконувати доручення та прохання дорослих; ідучи спати, бажати всім «доброї ночі», «надобраніч». Виховувати повагу до рідних, любов, тактовність, бажання допомогти старшим. Розвивати вміння орієнтуватися в людських взаєминах, відчувати та усвідомлювати недоброзичливе та добре ставлення до себе, помічати зміни настрою близьких людей.

Ставлення до ровесників та інших дітей.

      Закріплювати вміння допомагати один одному та молодшим дітям одягатися та роздягатися; проявляти дружелюбне ставлення до молодших дітей. Вчити хлопчиків проявляти елементарні форми чоловічої галантності: пропускати дівчинку вперед, подавати іграшку, стільчик;  ділитися іграшками, підіймати предмет, що впав, поступатися місцем, чітко і виразно висловлювати своє прохання.

Виховувати скромність, чуйність, бажання бути справедливим, сильним і сміливим; вчити відчувати сором за поганий вчинок. Сприяти формуванню особистого ставлення дитини до дотримання (порушення) моральних норм: співчуття до скривдженого та непогодження з діями кривдника; схвалення дій того, хто вчинив справедливо.

 

Спілкування.

Вчити вітатися і прощатися з дітьми та дорослими, дякувати за допомогу, проявлену увагу. Продовжувати вчити культурі спілкування: стояти прямо, не крутитися, не тримати руки в кишенях, говорити ввічливо, з інтонацією, дивлячись співрозмовникові у вічі, не втручатися у діалог старших, у тактовній формі висловлювати відмову, незгоду. Вчити використовувати ввічливі форми звертання до дітей і дорослих; не допускати вживання прізвиськ; передбачати наслідки своїх негативних дій, розуміти причини виникнення конфлікту. Давати знання, що першим вітається чоловік, хлопчик. Учити вмінню спілкуватися по телефону.

Сприяти набуттю дітьми досвіду позитивного спілкування, вміння диференціювати емоції. Спонукати дітей до збереження життєрадісного, дружелюбного стану, до оцінювання власних вчинків з погляду їх наслідків для фізичного та емоційного стану іншої людини і самого себе.

Культура в побуті.

      Вчити стежити за охайністю в одязі, зовнішньому вигляді, бути охайним в одязі: чистити одяг, взуття.

Вчити сервірувати стіл, культурно поводитися за столом: не ставити лікті на стіл, сидіти прямо, не схилятися над ним, їсти не поспішаючи, користуватися столовими приборами (ложкою, виделкою тощо), без нагадування користуватися серветкою.

Поведінка у громадських місцях.

Вчити дітей під час демонстрування фільму чи перегляду вистави не розмовляти, ставити запитання після перегляду. Вчити проходити на своє місце повз людей, які вже сидять у ряді (потрібно вибачитися і проходити обличчям до них). Вчити не вимагати місця у транспорті, без нагадування поступатися місцем старшим людям; голосно не розмовляти.

Формування почуття гумору.

Збагачувати досвід дітей використанням дотепів, народних жартів. Вчити влучно добирати слова, що характеризують певні вади у поведінці людей (ледарство, впертість, жадібність, боягузтво). Вчити розуміти алегорію.

 

 

Показники компетентності дитини:

      – прагне до позитивних форм поведінки, уважна до оцінок дорослих;

– дотримується  елементарних правил культури спілкування з дорослими й однолітками;

– намагається оцінити дії та вчинки інших людей з позиції відомих правил та оцінок;

– вміє порадіти за однолітків; звертаючись до них, проявляє вміння зрозуміти їх, допомогти їм;

– проявляє посильну турботу про літніх людей;

– прагне виконувати трудові доручення дорослих, діяти разом із ними;

– володіє необхідними культурно-гігієнічними навичками;

– вміє культурно поводитися у громадських місцях.

 

No Comments »