Головна сторінка Карта сайту RSS-стрічка

Дошкільний навчальний заклад № 39 комбінованого типу Ужгородської міської ради Закарпатської області

П'ЯТНИЦЯ 15.12.2017 - СНІДАНОК: Каша манна з маслом, булка з маслом, чай ОБІД: Суп гороховий з грінками, домашнє " жаркое", булка, буряк відварний, компот ПОЛУДЕНОК: Сік фруктовий, булка ВЕЧЕРЯ: Рибна котлета, макарони з маслом, булка, чай
image_pdfimage_print

Організація конструювання з дошкільниками

Конструювання (з латини constrruere) — це процес створення моделі, побудови об’єктів та приведення у певний порядок, взаєморозміщення їхніх частин, елементів.

Конструювання належить до продуктивних видів діяльності, оскільки спрямоване на отримання певного продукту. На за­няттях з конструювання дошкільники вчаться планувати майбутню діяльність, аналізувати та контролювати власні дії, виправляти по­милки, робити висновки. У процесі такої роботи у дітей розвивають­ся рухи рук, дрібна моторика пальців, зорово-моторні координації, цілеспрямовані дії з предметами на основі тактильного та зорового сприйняття, окомір та перцептивно-рухова пам’ять.

Особливості дитячого конструювання

Під дитячим конструюванням традиційно розуміють створення різноманітних конструкцій і моделей з будівельних матеріалів і дета­лей конструкторів різних видів, виготовлення виробів з паперу, кар­тону, природного та залишкового матеріалу.

У процесі конструювання розв’язуються такі основні завдання:

  • формувати уявлення про елементи різних конструкторів та будівельних матеріалів;
  • формувати уміння аналізувати споруду, виріб, схему, ма­люнок;
  • вчити розділяти складну форму на складові частини та на­впаки — з простих форм складати складні споруди;
  • учити будувати споруду за заданими умовами (зразок, мо­дель, вказівки тощо) та навпаки — робити графічне зобра­ження до запропонованої моделі;
  • сприяти засвоєнню сенсорних еталонів (розмір, форма, колір, просторова характеристика) та використовувати їх для характеристики об’єктів;
  • формувати навички просторової орі­єнтації;
  • розвивати зорово-рухову координацію;
  • розвивати дрібну моторику рук;
  • формувати вміння створювати художній образ;
  • формувати художній смак у процесі оформлення конструкцій;
  • розвивати мовлення дітей.

Види конструювання

У роботі з дошкільниками виокремлюють технічне та художнє конструювання.

Під час технічного конструювання діти відображають реальні об’єкти дійсності та створюють конструкції за асоціаціями з деякими казковими образами. При цьому вони моделюють їх основні структурні та функціональні ознаки: будівля з дахом та вікнами тощо.

Під час художнього конструювання, створюючи образи, діти відображають не тільки структуру, скільки своє ставлення до об’єкту, характер образу.

Дитяче конструювання, особливо технічне, тісно пов’язане з ігровою діяльністю. На думку таких відомих педагогів, як Вален­тина Нечаєва, Євгенія Фльоріна, Тамара Поніманська, це дає під­стави розглядати конструювання як один з видів дитячої гри.

Але доктор педагогічних наук Лариса Парамонова, зважаючи на особливості ігрової діяльності і конструювання, вважає доцільним розведення цих двох понять. На етапі раннього дитинства констру­ювання дійсно злите з грою. Згодом гра зумовлює розвиток навичок конструювання, а у старшому дошкільному віці сформована кон­струкційна діяльність стимулює розвиток гри. Тому не слід висувати вимоги до якості конструкцій, які зведені під час сюжетно-рольової гри, адже це може зруйнувати хід самої гри. І обов’язково слід навча­ти дітей конструювання, не обмежуючись примітивними дитячими спорудами, — це значно збагатить розвиток дітей, зокрема розвиток ігрової діяльності.

Споруди, які створюють у процесі конструювання, можуть бути площинними або об’ємними.

Завдання зі спорудження площинних об’єктів:

  • продовж ряд (червоний трикутник, зелений овал, синій круг, червоний трикутник, зелений овал, …);
  • склади на дошці візерунок з різноколірних гумок;
  • склади об’єкт із геометричних фігур, використо­вуючи, площинний варіант логічних блоків Дьєнеша;
  • склади задану фігуру з математичних голово­ломок — «Пентаміно», «Піфагор», «Листочок», «Танграм», «Колумбове яйце», «Монгольська гра» тощо;
  • склади геометричні фігурі з лічильних паличок або з трубочок для коктейлю — два трикутника з п’яти паличок; три трикутника із семи паличок; два прямокутника з п’яти паличок тощо.

Завдання зі спорудження об’ємних об’єктів:

  • побудуй конструкцію з баночок з-під йогурту;
  • побудуй вежу, враховуючи колір елементів;
  • склади аркуш паперу за схемою, щоб вийшла ширма;
  • зроби з прищіпок вежу;
  • виклади двох’ярусний візерунок із кришок різного кольору та розміру.

У процесі конструювання дуже важливо створити ігрову ситуа­цію, зацікавити дітей, пояснивши їм необхідність виконати завдання.

Фрагмент заняття з конструювання

Вихователь: Діти, які ви бачили будівлі, коли йшли сьогодні до дитячого садка?

Діти (очікувані відповіді): Високі будинки. Школу. Магазин. Гарний будинок.

Вихователь: А як ви гадаєте, люди яких професій працюють над створенням різних будівель?

Діти (очікувані відповіді): Будівельники. Штукатури. Муляри.

Вихователь: А хто знає, чим займається архітектор? Так. Це та людина, яка створює для будівельників креслення і рисунки, за яким вони споруджують будинок. Сьогодні, пря­муючи до дитячого садка, я зустріла знайомого архітектора, який дав мені рисунок майбутньої вулиці. Давайте спробує­мо з вами побудувати цю вулицю. Уважно розгляньте рису­нок і визначте, які будівельні матеріали нам знадобляться: за формою, розміром, кольором, у якій кількості.

Способи навчання конструювання

Конструювання за зразком, пропоноване ще Фрідріхом Фребелем (Frederick Froebel), полягає у тому, що дітям пропонують зра­зок будівлі, виробу з паперу та показують спосіб виготовлення цього об’єкту. Як зразок можна пропонувати фото або малюнок (за Фаіною Ізотовою). Перетворення зразка за заданими умовами (за Ла­рисою Парамоновою) — це перехідний етап від конструювання за зразком до конструювання за заданими умовами.

Наприклад, проводячи заняття «Будинок для кошеняти», вихо­ватель показує дітям зразок — аплікацію з зображенням коше­няти — та пропонує кожній дитині зробити кошеня з готових деталей. У дітей виходять кошенята менші за розміром. Потім вихователь пропонує дітям зробити будиночок для сво­го кошеняти із запропонованих геометричних фігур. Вихова­тель робить більший будиночок, а діти — менші, адже їхні ко­шенята менші за розмірами.

Вихователь з’ясовує з дітьми, чим відрізняються їхні будиноч­ки: один більший, інші — менші.

Пропонуємо декілька варіантів завдань для різних вікових груп.

Молодша група:

  • зразок—«Будинок»;
  • завдання — побудуй такий самий, але вищий.

Середня група:

  • зразок — «Гірка»;
  • завдання — побудуй гірку з двома скатами.

Старша група:

  • зразок—«Міст»;
  • завдання — побудуй міст через річку, якою ходить водний транспорт.

У конструюванні за умовами дітям не дають зразка, а пропону­ють лише умови, яким має відповідати будівля. Ці умови визначають функцію об’єкта, скажімо: міст через річку певної ширини для тран­спорту та перехожих.

Наприклад, продовжуючи заняття «Будинок для кошеняти», вихователь пропонує дітям зробити будиночок для мами-кішки. При цьому вихователь з’ясовує з дітьми, який за розміром будиночок їй потрібний: для мами-кішки слід зробити ще біль­ший будиночок, адже вона більша за кошенят.

У конструюванні за моделлю дітям пропонують модель, у якій вигляд окремих деталей прихований (наприклад, конструкція, об­клеєна папером). Так, дітям пропонують завдання, але не показують способів його розв’язання.

Навчання конструювання за простими кресленнями та наоч­ними схемами доцільно розпочинати з використання простих схем, а потім переходити до конструювання за кресленнями.

Підготовчим етапом до виконання конструювання за креслен­нями є виконання з дітьми схем до вже готових споруд. Для початку варто запропонувати обрати необхідну схему з кількох запропонова­них варіантів.

Наприклад, дітям пропонують ряд предметів та декілька схем, серед яких потрібно обрати ту, що відповідає заданому ряду геометричних фігур.

У конструюванні за заданою темою дітям пропонують темати­ку конструкцій, а їх характер, матеріали для них діти обирають само­стійно. Конструювання за заданою темою близьке до конструюван­ня за задумом, але обмежене певною темою.

Пропонуємо такі теми для:

  • площинного конструювання — «Квіткова поляна», «Чарів­ний килим», «Печиво», «Калейдоскоп», «Сніжинка» (з ко­льорових кришечок);
  • об’ємного конструювання — «Зоопарк», «Подвір’я», «Міс­то», «Дитячий майданчик», «Залізничний вокзал».

Конструювання з використанням каркасу передбачає поперед­нє ознайомлення дітей із простим каркасом як основою конструкції і демонстрацію різних трансформацій конструкції у зв’язку зі зміна­ми каркасу.

Наприклад, вихователь розглядає з дітьми фото риби-їжака або її зображення на малюнку, а потім показує рибу-їжака, ту­луб якої зроблений з проволоки, а хвіст та плавники з різноко­лірних ниток. Змінюючи форму проволоки (з овальної форми робить більш круглу чи навпаки), показує, як змінюється фор­ма риби. Вихователь пропонує прикрасити рибку, обмотавши тулуб нитками, зробити рибі око. Можна використати такі теми для каркасного кон­струювання: «Сніжинка», «Квіточка», «Листячко», «Дерево».

Конструювання за задумом не є засобом на­вчання, воно лише дає змогу використати та за­кріпити знання та вміння, набуті дитиною раніше у процесі конструювання за зразком, за умовами тощо.

Рекомендації вихователям

щодо організації конструювання з дітьми

Усі заняття з різних видів конструювання мають бути емоційно насиченими за рахунок збагачення їх художніми текстами, обігрування різних ситуацій, використання нетрадиційних матеріалів.

У процесі конструювання слід використовувати метод проблем­ного спілкування з дітьми. Педагог повинен підтримувати активний діалог, використовуючи відкриті запитання, що потребують відпові­ді у довільній формі та не містять у собі натяку на правильну відпо­відь, і навідні запитання: «Як ти вважаєш, якщо…», «Якщо зробити ось так, що буде?», «Як потрібно перевернути (поставити) цю деталь, щоб отримати таку фігуру, як на малюнку?», «Що потрібно дороби­ти?», «Що змінилося?» тощо. Отримавши відповідь, педагог просить дитину обґрунтувати її.

Слід поступово збільшувати рівень самостійності дітей у про­цесі конструювання:

  • відтворення об’єкту, повторюючи за вихователем весь про­цес конструювання;
  • відтворення об’єкту, повторюючи процес побудови у па­м’яті, але є можливість звернутися за допомогою до вихо­вателя (кількість запитань можна обмежити заздалегідь);
  • самостійне відтворення вже готового об’єкту (завдання на кшталт «зроби такий самий»);
  • виконання творчих завдань — завдання пропонуються без зразка, дитина працює за уявленням, але має дотримувати­ся заданих умов, скажімо, «побудуй високий будинок» або «побудуй гараж для цієї машини».

Тривалість заняття з конструювання, насамперед, залежить від настрою дитини та ступеня її «занурення» у процес. Якщо час вий­шов, а дитина із захопленням продовжує самостійно створювати нові об’єкти, не слід переривати її творчу діяльність.

Конструювання на певному етапі може перейти в інший вид ді­яльності, зокрема в ігрову. Так, діти починають гратися зі спорудже­ними об’єктами, вигадувати їм назву, розповідати про них. Ігрову ді­яльність з виготовленими конструкціями слід заохочувати.

Уміле використання педагогом різних видів конструювання та прийомів навчання дає змогу збагатити досвід дошкільників у кон­струюванні, розвинути увагу, точність сприймання, вміння порів­нювати, аналізувати, планувати свою діяльність, а головне — сприяє розвитку конструкційних здібностей та креативності дітей.

 

 

 

No Comments »