Головна сторінка Карта сайту RSS-стрічка

Дошкільний навчальний заклад № 39 комбінованого типу Ужгородської міської ради Закарпатської області

ЧЕТВЕРГ 19.07.2018 - СНІДАНОК: Сосиска варена, макарони з маслом, булка з маслом, чай, 11.00- сік фруктовий ОБІД: Бульйон курячий з вермішеллю, хліб, м'ясо куряче відварне, картопля молода з маслом, огірок свіжий, компот із свіж. фруктів ПОЛУДЕНОК: Молоко кипячене, булка з повидлом ВЕЧЕРЯ: Каша пшоняна з маслом, ватрушка з творогом, кавовий напій з молоком, абрикоси
image_pdfimage_print

Казка «Зустріч Голосного з Приголосним»

 

—  Пам’ятаєте, малята, де мешкав чоловічок Голо­сний? (Діти відповідають). А з іншого боку казкового лісу країни Звукляндії жив ще один мешканець. Він зовсім не вмів співати, і тому його ротик був завжди стулений і схо­жий на рисочку. Ось такий! (Вихователь демонструє чоловічка-фішку приголосного).

Чому ротик у цього мешканця був схожий на ри­сочку?

Коли цей мешканець розтуляв рота, то з нього вири­вався не спів, а тільки свистіння: с-с-с; з-з-з; шипіння: ш-ш-ш; ч-ч-ч; щ-щ-щ; ричання: р-р-р; кряхтіння: к-к-к; т-т-т; д-д-д…

Пригадайте, які звуки виривалися з ротика цього чоловічка. Спробуйте й ви так зробити, як умів цей сумний житель країни Звукляндії. Зверніть увагу на форму ротика один одного.

Так ось, жив він один і завжди був сумний через те, що важко йому було спілкуватися. Тож мешканці Звук­ляндії, його знайомі, так і звали його — Сумний. А він мріяв знайти друга, який обов’язково вмів би співати ве­селих пісень.

От одного разу Сумний гуляв лісом, сумував, аж рап­том почув веселий спів: а-а-а; о-о-о; у-у-у; и-и-и; е-е-е; і-і-і!

Ви вже здогадались, діти, хто це так весело співав? А заспівайте-но разом з Голосним його веселих пісеньок! (Діти проспівали голосні звуки.)

Пішов Сумний на спів і побачив Голосного.

—    Добридень! Це ти так гарно співав? — запитав Сум­ний у Голосного.

—    Добридень і тобі, друже! Так, це я співав, — відповів Голосний.

—    Тобі сподобались мої пісеньки? Тоді давай познайомимось. Мене звуть… Підкажіть, діти, як звати того, хто вміє співати? (Голосний).

—   Мене звуть Голо­сний, тому що я вмію го­лосно співати. А ти хто? Як тебе звуть?

—   Всі звуть мене Сум­ним, бо я не вмію співати веселих, та й зовсім ніяких пісень.

—    А що ж ти вмієш робити? — запитав Голо­сний у Сумного.

—   Що вмів робити Сум­ний чоловічок, діти?

—    Я вмію шипіти: ш-ш-ш; щ-щ-щ; ч-ч-ч; свистіти: с-с-с; з-з-з; і навіть ричати: р-р-р!

—  О, це так прекрас­но! — вигукнув голосний. — Ти вмієш робити те, чо­го не вмію я, а я вмію ро­бити те, чого ти не вмієш! Тож давай співати разом! Давай дружити!

—  Давай! — зрадів Сумний (тим більше він так мріяв знайти друга, що вміє співати і, здається, таки знайшов його).

—  Тепер ти не будеш більше сумувати, ти будеш завжди при мені, тобто — при Голосному, тож всі будуть називати тебе…

—  Як, діти, його будуть називати, здогадалися? То чому Сумного стали звати Приголосним?

Отак з тих давніх часів і живуть усі приголосні звуки поруч з голосними. Разом вони мають певне позначення. А чи ви звернули увагу, вимовляючи слова, що приголосні звуки найчастіше стоять при голосних. Хто наведе приклад? (Діти називають слова, аналізують з вихователем звукову структуру).

А тепер спробуйте придумати слова, в яких були б одні лише приголосні звуки. Правильно, таких слів немає.

No Comments »