Казка «Зустріч Голосного з Приголосним»
— Пам’ятаєте, малята, де мешкав чоловічок Голосний? (Діти відповідають). А з іншого боку казкового лісу країни Звукляндії жив ще один мешканець. Він зовсім не вмів співати, і тому його ротик був завжди стулений і схожий на рисочку. Ось такий! (Вихователь демонструє чоловічка-фішку приголосного).
Чому ротик у цього мешканця був схожий на рисочку?
Коли цей мешканець розтуляв рота, то з нього виривався не спів, а тільки свистіння: с-с-с; з-з-з; шипіння: ш-ш-ш; ч-ч-ч; щ-щ-щ; ричання: р-р-р; кряхтіння: к-к-к; т-т-т; д-д-д…
Пригадайте, які звуки виривалися з ротика цього чоловічка. Спробуйте й ви так зробити, як умів цей сумний житель країни Звукляндії. Зверніть увагу на форму ротика один одного.
Так ось, жив він один і завжди був сумний через те, що важко йому було спілкуватися. Тож мешканці Звукляндії, його знайомі, так і звали його — Сумний. А він мріяв знайти друга, який обов’язково вмів би співати веселих пісень.
От одного разу Сумний гуляв лісом, сумував, аж раптом почув веселий спів: а-а-а; о-о-о; у-у-у; и-и-и; е-е-е; і-і-і!
Ви вже здогадались, діти, хто це так весело співав? А заспівайте-но разом з Голосним його веселих пісеньок! (Діти проспівали голосні звуки.)
Пішов Сумний на спів і побачив Голосного.
— Добридень! Це ти так гарно співав? — запитав Сумний у Голосного.
— Добридень і тобі, друже! Так, це я співав, — відповів Голосний.
— Тобі сподобались мої пісеньки? Тоді давай познайомимось. Мене звуть… Підкажіть, діти, як звати того, хто вміє співати? (Голосний).
— Мене звуть Голосний, тому що я вмію голосно співати. А ти хто? Як тебе звуть?
— Всі звуть мене Сумним, бо я не вмію співати веселих, та й зовсім ніяких пісень.
— А що ж ти вмієш робити? — запитав Голосний у Сумного.
— Що вмів робити Сумний чоловічок, діти?
— Я вмію шипіти: ш-ш-ш; щ-щ-щ; ч-ч-ч; свистіти: с-с-с; з-з-з; і навіть ричати: р-р-р!
— О, це так прекрасно! — вигукнув голосний. — Ти вмієш робити те, чого не вмію я, а я вмію робити те, чого ти не вмієш! Тож давай співати разом! Давай дружити!
— Давай! — зрадів Сумний (тим більше він так мріяв знайти друга, що вміє співати і, здається, таки знайшов його).
— Тепер ти не будеш більше сумувати, ти будеш завжди при мені, тобто — при Голосному, тож всі будуть називати тебе…
— Як, діти, його будуть називати, здогадалися? То чому Сумного стали звати Приголосним?
Отак з тих давніх часів і живуть усі приголосні звуки поруч з голосними. Разом вони мають певне позначення. А чи ви звернули увагу, вимовляючи слова, що приголосні звуки найчастіше стоять при голосних. Хто наведе приклад? (Діти називають слова, аналізують з вихователем звукову структуру).
А тепер спробуйте придумати слова, в яких були б одні лише приголосні звуки. Правильно, таких слів немає.
No Comments »
