Головна сторінка Карта сайту RSS-стрічка

Дошкільний навчальний заклад № 39 комбінованого типу Ужгородської міської ради Закарпатської області

ПОНЕДІЛОК 19.02.2018 - СНІДАНОК: Суп молочний вівсяний, булка з маслом і твердим сиром, чай з лимоном ОБІД: Борщ " український" зі сметаною, хліб, плов з ковбасою, салат з консервованих огірків, сік фруктовий ПОЛУДЕНОК: Молоко,вафля ВЕЧЕРЯ: Омлет натуральний, картопляне пюре з маслом, капуста тушена, хліб, узвар із сухофруктів
image_pdfimage_print

Казка «М’який Приголосний»

 

Мабуть, ви не забули мешканців країни Звукляндії? То наші друзі. Вони тепер завжди разом: Голосний, що вміє… Що вміє Голосний?

Так, співати пісень, і Приголосний, що зовсім не вміє співа­ти, але вміє…

А що вміє Приголосний? (Відповіді дітей).

Якось, гуляючи разом, Голосний і Приголосний побачили незнайомця. Ось такого (роздивитись малюнок). Цей незна­йомець був чимось дуже схожий на Приголосного, але й відрізнявся…

Подивіться уважно, чим він відрізнявся від знайомого нам Приголосного?

Підійшов до незнайомця Приголосний і сказав: “Добри­день! Ти схожий на мене, Приголосного, але трішки, бачу, не такий, тому що в мене…

Чому ж, діти? Бо в мене ротик — одна рисочка, а в тебе он аж… Скільки, діти?

Дві таких рисочки. Чому це так?

—  Добридень і тобі! — відказав незнайомець.— Я справді дуже на тебе схожий, Приголосний, але я й сам не знаю, чому це в мене під рисочкою-ротиком ще одна. Може, твій друг знає? — і незнайомець подивився на Голосного, котрий стояв неподалік і все чув.

Приголосний покликав Голосного, і той, привітавшись, повів мову: “Мене звуть Голосний, бо я вмію голосно співати. Ось послухай: а-а-а, о-о-о (і так проспівав усі свої пісеньки). Я, бач, знаю їх аж…

Скільки, діти?

Шість таких пісеньок.

— А це мій товариш, Приголосний, ти з ним уже познайо­мився. Він не вміє співати пісень, але вміє шипіти: ш-ш-ш. ч-ч-ч, щ-щ-щ; свистіти: с-с-с, з-з-з; рикати: р-р-р; кректати: к-к-к робити ти?

—  Я так само геть не вмію співати; скільки не намагався — не виходить! Я вмію майже як Приголосний лише рикати: рь-рь-рь; свистіти: сь-сь-сь; зь-зь-зь; кректати: кь-кь-кь; ть-ть-ть; пь-пь-пь…— Незнайомець ніяково опустив додолу очі.— Мене теж називають Приголосним.

—  Може, ти й приголосний, але не такий, як мій товариш. Ти вмієш вимовля­ти майже так само, як це робить Приголосний, але все ж трішки не так. У чому ж річ? — замислився він.

Чим же відрізняються звуки, що їх вимовляє Приголосний, від тих, які вимов­ляє незнайомець? Спробуйте-но по черзі промовляти один і той самий звук. Приголосний: р-р-р… Незнайомець: рь-рь-рь…

Далі Приголосний промовив: лис, а незнайомець відгукнувся: ліс.

—       Все зрозуміло! Я здогадався, в чому тут річ! — вигукнув Голосний. А ви, друзі, здогадалися? Тож слухайте, про що веде мову Голосний.

—  Я зараз усе поясню: ти, Приголосний, вимовляєш усе твердо: чітко: р-р-р, л-л-л, ати, незнайомцю, вимовляєш усе дуже лагідно, м’яко: рь-рь-рь, ль-ль-ль.

Спробуйте-но, діти, вимовити звуки спочатку так, як Приголосний, а потім, як незнайомець.

—  У тебе, незнайомцю, від м’якого й лагідного вимовляння з’являється ще одна рисочка під ротиком. Ось чому в тебе дві рисочки, а в Приголосного, що вимовляє все твердо, чітко — одна рисочка! Зрозуміло?

А вам, малята? Вимовте звук… (називає будь-який приголосний) м’яко, по­дивіться одне на одного — бачите, на підборідді з ‘явилося щось схоже на рисочку.

— Так ось чому мене завжди називали м’яким!

—  Дійсно, за твою м’яку вимову всіх приголосних звуків (вимовляє: рь-рь-рь, ль-ль-ль, дь-дь-дь, ть-ть-ть, сь-сь-сь) ми будемо звати тебе М’яким Приголос­ним. Згода?

— Атож! Спасибі за увагу до мене.

Отже, діти, як звати нашого незнайомця? Чому?

—  А ти, мій друже, Приголосний, все вимовляєш дуже твердо (р-р-р, л-л-л, к-к-к, д-д-д, т-т-т, с-с-с), тож будеш відтепер називатися Твердим Приголосним. Сподіваюсь, і ти не маєш нічого проти?

Як тепер звуть Приголосного, що вміє вимовляти все твер­до, чітко?

— І ви між собою родичі-брати, тому що обидва позначає­те приголосні звуки.

Дуже зрадів М’який Приголосний: “Чудово! Я відтепер маю таке гарне повне ім’я і дуже радий, що знайшов собі щирих друзів. Можна мені вважати вас своїми друзями і жити разом з вами?”

Звісно, і Голосний, і Твердий Приголосний (як відтепер його звуть) згодилися на цю пропозицію.

Голосні і приголосні звуки — то справжні друзі, тому що допомагають один одному. Голосні звуки а, о, у, е, и, стаючи^-поряд з приголосним, роблять їх сильними, чіткими, тверді ми.

Придумайте склади, де б стояли такі голосні поруч з твер­дими приголосними: ба-бо-бу-би-бе ма-мо-му-ми-ме па-по-пу-пи-пе та-то-ту-ти-те

(Діти вимовляють ці звукосполучення разом з дорослим). Голосні звуки й самі гарно звучать. Пригадуєте шість пісе­ньок нашого знайомого Голосного? А голосний звук “і” робить приголосних друзів-звуків м’якими, лагідними, ніжними: бі, пі, мі. ті. (Вихователь пропонує малятам, аби вони, вимовля­ючи звуки, м’яко гладили одне одного по голівці). Щоб добре розрізняти м’які і тверді приголосні звуки, уважно придивіть­ся до рота одне одному, коли їх вимовлятимете. Коли вимов­ляємо тверді приголосні, яке положення рота? Стуленим ро­том вимовляємо чітко, серйозно, і ротик схожий на що? (На рисочку). А як вимовляємо м’які приголосні? М’яко, лагідно, весело, ніби всміхаючись, тому губи схожі на дві рисочки. .. А що вмієш? На закінчення слід провести гру “Знайди пару до звука”.

Вихователь пропонує два варіанти гри: 1) він вимовляє тверді приголосні звуки, а діти ті самі звуки — пом’якшено, тобто,— м’які приголосні; 2) навпаки: вихователь вимовляє м’який звук, діти вимовляють його твердо.

Дидактичні ігри для уточнення та закріплення знань дітей про голосні та при­голосні звуки, особливості їхнього позначення фішками-символами, закріплення вмінь робити звуковий аналіз слів.

  1. Дидактична гра «Заспівай так, як уміє Голосний»

Діти стоять у колі, вихователь передає дітям по черзі фішку-чоловічка, яким позначаються голосні звуки; той, хто отримав цю фішку, пригадує одну з пісеньок Голо­сного.

  1. Дидактична гра «Пригадай, що вміє Приголосний»

(Проводиться так само, як перша гра).

  1. Дидактична гра «Впізнай, хто я?»

І варіант. Ведуча по черзі показує дітям картин­ки з зображенням фішок-чоловічків, якими позначаються голосні та приголосні звуки, а діти пригадують, що вони вміють робити й назива­ють певні голосні та приго­лосні.

ІІ варіант. Група дітей, що грають, ділиться на команди. Утворюються пари, в які входять гравці з двох протилежних команд. Розпочинаючи гру за сиг­налом, члени однієї коман­ди один за одним «показу­ють» губами той чи інший звук, а гравці з другої ко­манди («пара» того, хто «показує» звук) мають розпізнати й назвати за ар­тикуляцією — голосний це чи приголосний.

  1. Дидактична гра «Намалюй Голосного (або Приголосного)»

Вихователь називає різні звуки, а малята ма­ють намалювати відповід­не позначення — фішку.

  1. Дидактична гра «Скільки звуків у слові?»

Діти мають визначити кількість звуків у словах, які промовляє вихователь:

а)  голосних;

б)  приголосних;

в)  всього звуків;

г)   яких звуків — голосних чи приголосних — більше (менше).

  1. Дидактична гра«Назви слово, що починається з голосного (приголосного) звука»

І варіант. Діти стоять у колі, ведучий (ви­хователь, а згодом дити­на) кидає малятам по черзі м’яч або, наприклад, міше­чок з піском (видовжений за формою, щоб нагаду­вав рисочку) так, щоб во­ни зловили. При цьому ди­тина має назвати слово, яке починається: з голосного, якщо ве­дуча кинула м’яч; з приголосного — як­що мішечок.

ІІ варіант. Кожна дитина, промовивши слово, яке починається з названо­го ведучим звука, подає ру­ку тій, що поруч, і так утворюється «ланцюжок із слів, який врешті-решт за­мкнеться, утворивши коло.

  1. Дидактична гра«Намалюй слово»

І варіант. У гості до малят завітали знайомі вже кумедні мешканці країни Звукляндії. Це — фішки-чоловічки. Завдання полягає в тому, щоб розглянувши малюнок, що його показує вихователь, викласти відповідне слово — «намалювати слово» — назву предмета (тобто, робити звуковий аналіз).

ІІваріант. Завдання аналогічне, але малята ви­кладають слова з допомогою готових фішок. Тут можна ввести елемент змагання: чия команда пра­вильно й швидше виконає завдання.

ІІІ варіант. Аналізуються запропоновані слова, але роль фішок-чоловічків виконують діти, тримаючи фішку в руці (або ця фішка може бути зроблена у вигляді наголівника, нагрудника і т.д.

No Comments »