Знайомимося зі звуками

Засвоєння звукової структури слова, самого поняття «звуки» дається малюкам нелегко. Щоб матеріал був до­ступний, його необхідно зробити цікавим. Тому ми й ви­користовуємо знані всіма методичні прийоми, а особливо — унаочнення, аби такий «сухий» з першого погляду, ди­дактичний матеріал захопив дітлахів, викликав бажання вправлятися в звуковимові, визначати голосні й приго­лосні, м’які та тверді приголосні, складати схеми слова тощо. Дані рекомендації мають на меті допомогти прак­тичним працівникам та студентам учбових закладів під час педагогічної практики у побудові роботи з дошкільнятами на опанування ними цієї теми.

Запропонований матеріал стане вихователеві у нагоді для проведення занять та індивідуальної роботи з малю­ками, організації художньої самостійної діяльності та в повсякденному житті. Адже він містить не лише заняття, а й ігри, дидактичні завдання; інформацію про звуки, їх класифікацію, місце та значення голосних, при­голосних, м’яких та твердих приголосних звуків діти отри­мують з казок. Дійові особи тут фішки-чоловічки, які живуть у країні Звукляндії. Ігри й дидактичні завдання допомо­жуть їм закріпити отримані знання.

У підготовці до школи важливо, щоб дитина зрозуміла членоподільність мовлення, усвідомила звукову структуру слова. Тому перш ніж навчати читати й писати, треба оз­найомити дітей зі звуками, навчити чути їх у словах, ди­ференціювати, класифікувати.

Для усвідомлення звуків як мовних одиниць у добукварний період (1-1,5 місяця) значна увага має приділяти­ся проведенню аналітично-синтетичного характеру: на виділення звуків у вимовлених словах, знаходження їх у словосполученнях; на зіставлення звуків за характером вимови, вимову їх окремо і в словах; на групування, кла­сифікацію за основними ознаками, а головне — діти ма­ють навчитися правильно «матеріалізувати» слово за допомогою умовних символів.

Практика показала, що позначати голосні, тверді та м’які приголосні кольоровими символами (фішками) не­доцільно, оскільки діти часто припускаються помилок, бу­дуючи звукову модель слова: колір не асоціюється для них з тими чи іншими ознаками звука. Щоб зробити аналіз усвідомленим, треба йти від спостережень самої дитини за вимовою того чи іншого звука, від узагальнень.

Спостерігаючи за вимовою голосних, діти роблять вис­новок, що у їх вимові не трапляється жодних перешкод, ротик розкривається тим ширше, чим голосніше промов­ляється цей звук, губи немовби утворюють різні на вигляд кружальця, і через це їх умовно можна позначити кружеч­ком При вимові приголосних звуків губи стуляються в ри­сочку.

Перешкоди постають при вимові м’яких приголосних звуків, тому їх можна позначити двома рисочками. Таке графічне зображення звуків рідної мови допомагає дитині усвідомити різницю між звуками, дає можливість вести роботу в двох напрямах: від вимовленого слова до його моделі і навпаки — від моделі до слова чи групи слів. Графічне зображення слів також готує дитину до процесу читання. Тобто, виклавши модель слова, (напри­клад, «зима», діти можуть «прочитати» його за допомогою фішок зліва направо, вказуючи пальцем на кожну фішку і промовляючи відповідний звук. Голосні звуки промовляються голосно, протяжно, ніби співаючи, а приголосні — уривчасто.

Щоб робота була більш цікавою, ми пропонуємо дітям графічне зображення звуків у вигляді кумедних фішок-чоловічків, а також використовуємо найулюб­леніший дітьми жанр художньої літератури — казки з цікавими ілюстраціями.

Такий матеріал можна використовувати на заняттях та в повсякденному житті для роботи з підгрупою дітей або індивідуально.

Отже, пропонуємо варіант розповідей вихователя про звуки.

—  Діти, в нашій мові є дуже багато звуків. Ми їх чуємо. От послухайте: а, у, м, р, л. Ми їх промовляємо: б, п, в. Промовте кожен які-небудь звуки (діти промовляють будь-які звуки по черзі). А чи можна побачити звуки? От­же, ми звуки чуємо, промовляємо, але ніколи не бачимо. Звуки живуть серед нас, допомагають нам спілкуватись (розмовляти) між собою, але самі ніколи не показуються. Ось такі вони, звуки нашої мови! Проте в країні Звук­ляндії, до якої я пропоную вам помандрувати, можна з ними познайомитись. Ці її мешканці — кумедні фішки-чо­ловічки. То і є звуки, що живуть у казці, і пригоди, які з ними трапляються, допоможуть вам зрозуміти, як звуки будують нашу мову.