Інсценівка за казкою «Лисиця та Журавель»
Куточок лісу. Обабіч — хатинки Лисички та Журавля (вигляд із середини).
Ведуча.
Двоє стрілись на галяві
Та й заприятелювали.
(З одного боку виходить Журавель, з іншого — Лисичка, беруться за руки та вклоняються).
Лисичка.
Я Лисичка, я сестричка,
Сумно одній жити.
Прошу тебе, Журавлику:
Будьмо вдвох дружити!
Журавель.
Добре, люба, добре, мила,
Будемо дружити,
Сумно і мені одному
В лісі тут ходити.
Ведуча.
Лисичка ж хитрою була
І щось не втнути не могла.
Лисичка.
Здалось мені — Журавлика
Неважко обдурити.
Ану ж, його я спробую
До себе запросити.
Ведуча.
От вона побігла,
В хаті все прибрала,
Каші наварила,
Двір позамітала.
Лисичка (прибирає, наспівуючи).
В хаті гарно приберу,
Двір чистенько підмету.
Тра-ля-ля, тра-ля-ля,
Обдурю я Журавля!
Ведуча.
Та й побігла закликати
Гостя-Журавля до хати.
Лисичка.
Мій лебедику хороший,
На гостини тебе прошу!
Журавель.
Дякую тобі, Лисичко,
Та й за щиру доброту!
Ти чекай мене — я швидко
Зодягнуся і прийду.
Ведуча.
На запросини до Лиски
Журавель примандрував.
Господиня у тарілку
Каші гостю налила.
Лисичка.
Ось, мій любий, пригощайся,
Їж та сили набирайся.
Ведуча.
Журавель-бідак по денці
Носом тільки стукає,
Не вдалось ковтнути каші,
Лиш ногами тупає.
А хитрунка із тарілки
Кашу всю злизала,
Рота втерла й Журавлеві
Лагідно сказала.
Лисичка.
Я тебе почастувала
Щиро та смачненько.
Вибачай — це все, що мала,
Чим я багатенька.
Журавель.
Дякую тобі, Лисичко,
За смачнесенький обід.
Завтра ти приходь до мене —
Пообідаєм як слід.
(Журавель іде до себе, готує їжу й кладе її до глечика).
Ведуча.
У Лисички після слів цих
Слинка з рота потекла.
Одягла вона свитину
Й заспівала.
Лисичка.
Тра-ля-ля! Пообідаю я завтра
Ох і смачно в Журавля!
(Бере в руки кошика).
Може, щось мені у кошик
Мій Журавлик покладе?
Ведуча.
Ось, прибравшись чепурненько,
На гостини Лиска йде.
Журавель у глек вузенький
Дрібно м’яса накришив,
Ще й додав картоплі, моркви
І Лисичку запросив.
Журавель.
Лисонько, сідай до столу.
Зготував і я обід.
Ти частуйся, не лінуйся —
Пообідаєм як слід.
Ведуча.
Журавель наш довгим носом
З глека їсть собі та їсть,
А Лисичку кругом столу
Водять голод та ще й злість.
Лисичка.
Ой хоч як я зазирала
У вузеньке горлечко,
Хоч як лапку засувала —
З’їла лише облизня.
(Лисиця та Журавель розходяться).
Ведуча.
Ні «спасибі» не сказавши,
Ані «до побачення»,
Геть Лисичка подалася —
Вже її й не бачили.
Так урвалася ця дружба,
А чому — скажу я вам:
Як із іншим поведешся,
Матимеш таке ти й сам.
No Comments »
