Теоретичний семінар

(із використанням мультимедійної презентації)

• Презентація до семінару “Шляхи вдосконалення пізнавального розвитку дошкільника”

Слайд № 1

Тема: «Шляхи вдосконалення пізнавального розвитку дитини дошкільного віку у світлі оновленого Базового компонента»

 

Слайд № 2

План роботи семінару

1. Пізнавальний розвиток дошкільників у світлі вимог оновленого БК.
2. Особливості організованої навчально-пізнавальної діяльності дошкільників.
3. Характерні особливості та прояви пізнавального розвитку дошкільника.
4. Психологічні особливості дітей з різними рівнями розвитку пізнавальної активності та критерії оцінювання пізнавального розвитку дитини.
5. Методичні рекомендації щодо розвитку у дітей пізнавальної активності.

Слайд № 3

Щодня сучасна людина потрапляє під інформаційний шквал. Щоб опрацювати отриману інформацію, їй необхідно володіти певними вміннями та пізнавальними навичками. Тому сьогодні одним з актуальних завдань, що стоять перед педагогами, є вдосконалення роботи з пізнавального розвитку  дошкільників.

Світ навколо дитини – цікавий, незвичний, сповнений таємниць. Дошкільний вік вважається періодом розквіту пізнавальної активності.

У БК зазначено, що проявами пізнавальної активності є інтерес дитини до довкілля, самої себе, активне сприймання предметів, об’єктів, людей, подій. Дитина-дошкільник  характеризується спостережливістю, кмітливістю, допитливістю.

Очевидно, що джерелом пізнавального розвитку дитини є навколишній світ і соціальний досвід у їх нерозривній єдності. Дитина у процесі життєдіяльності засвоює соціальний досвід, набуває знань, умінь та навичок. Пізнаючи навколишній світ, постійно шукаючи відповіді на запитання «що це?», «як?», «чому?», дошкільник задовольняє свої пізнавальні потреби, свій інтерес до навколишнього світу. Під час спілкування з дорослими, у процесі спеціально організованого навчання дитина переходить від незнаного до знаного, від не зрозумілого до зрозумілого. Відтак дитячі уявлення, життєві поняття щодо предметів і явищ навколишнього світу збагачуються, набувають нових ознак і якісно змінюються. На думку видатного психолога Григорія Костюка, пізнавальна сфера особистості кожної дитини – своєрідна і неповторна.

Ми звикли, що пізнавальна діяльність дітей дошкільного віку будується за принципом «повтори за мною». Іншими словами, розумним вважається той, хто зможе повторити все сказане вихователем. За таких обставин дитина використовує лише свою пам’ять, а не своє мислення, розум.

Дошкільників називають «чомусиками», вони все хочуть знати, все спробувати, потримати руками. І дорослим, які знаходяться поруч, необхідно докладати неабияких зусиль, щоб своїми «правильними» відповідями не згасити вогник дитячої допитливості, а вміло підтримувати і «роздмухувати» жагу пізнання.

Слайд № 4

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ефективність організації пізнавальної діяль­ності можна підсилити застосуванням різних ме­тодів і прийомів. Розглянемо їх.

• Створення вихователем проблемних, по­шукових та евристичних (що передбачають відкриття) ситуацій.
• Ініціювання самостійних відкриттів дітей.
• Постановка запитань причинно-наслідкового характеру та запитань, що спонукають до розмірковування.
• Колективне розмірковування, інтелектуаль­не співробітництво.
• Спонукання дітей до постановки проблем­них запитань.
• Спільне з дорослими та самостійне дитяче експериментування.
• Розв’язування винахідницьких завдань.
• Виконання дітьми цікавих індивідуально-творчих завдань на ігровому матеріалі. Варто зазначити, що якість творчих робіт до­шкільнят може бути не дуже високою, але сама діяльність має бути обов’язково емоційно за­барвленою і значущою для дитини.

Слайд № 5

Алгоритм запитань:

• Що? – “що це?”, “що ти про це думаєш?”, “що ти відчуваєш, бачиш, чуєш?”
• Де? – “де ти міг це бачити?, чути?”
• Коли? – “коли ти з цим стикався, за яких умов?”
• Навіщо? – “навіщо тобі це потрібно?”
• Як? – “як це можна використати?”

Слайд № 6

Програмові завдання пізнавального розвитку охоплюють такі аспекти:
– загальнопізнавальний (“У світі природи”, “У світі предметів”, “У світі людей”);

– логіко-математичний (“У світі чисел і цифр”, “У світі форм і величини”, “У світі простору і часу”;

– окремі завдання передбачені у таких розділах Прогами: “Фізичний розвиток”, “Мовленнєвий розвиток”, “Художньо-естетичний розвиток”.

Слайд № 7

Освітні завдання пізнавального розвитку:

• Формувати позитивне ставлення до світу на основі емоційно-чуттєвого досвіду.
• Збагачувати досвід пізнання дитиною навколишнього світу та усвідомлення себе в ньому.
• Сприяти розвиткові самостійності пізнавальної активності дитини.
• Розвивати та вдосконалювати різні способи пізнання відповідно до вікових норм та індивідуальних темпів розвитку дитини.
• Цілеспрямовано розвивати пізнавальні процеси за допомогою спеціальних дидактичних ігор та вправ, максимально використовувати розумові операції у процесі пізнання світу.
• Розвивати пізнавальні здібності дитини, вміння аналізувати різні явища і події, зіставляти їх, узагальнювати, робити елементарні висновки, висувати припущення, обґрунтовувати власну думку.
• Заохочувати пізнавальні запитання дитини.
• Ознайомлювати з різними джерелами інформації (книги, журнали, газети, телебачення, радіо, комп’ютер); показувати їх роль у житті людей.

Слайд № 8

Чинники, що визначають розвиток пізнавальної діяльності у дітей дошкільного віку

Рівень розвитку пізнавальної активності зумовлюється індивідуально-психологічними особливостями та умовами виховання. З огляду на те, що саме пізнавальна активність є основою пізнавальної діяльності як умови успішного навчання у школі. Тож двома основними чинниками, які впливають на розвиток пізнавальної діяльності, :

• природна дитяча допитливість;
• стимулююча діяльність педагога.

Слайд № 9

Особливості організації навчально-пізнавальної діяльності дошкільників. (Доповідь вихователя Фрішнич Н.М.).

Слайд № 10

Пізнавальна активність

Під пізнавальною активністю психологи розуміють самостійну, ініціативну діяльність дитини, спрямовану на пізнання навколишньої дійсності (як прояв допитливості) й зумовлену необхідністю розв’язати завдання, що постають перед нею в конкретних життєвих ситуаціях.

Пізнавальна активність не є вродженою. Вона формується протягом усього свідомого життя людини. Соціальне середовище – умова, від якої залежить, чи перейде ця потенційна можливість у реальну дійсність.

Пізнавальна активність є основою пізнавальної діяльності, від неї залежить рівень розвитку пізнавальної діяльності як умови успішного навчання у школі.

Слайд № 11

Пізнавальна активність є природним проявом інтересу дитини до навколишнього світу й характеризується чіткими параметрами. Про інтереси дитини та інтенсивність її прагнення ознайомитися з певним предметом чи явищем свідчать:

• увага й особлива зацікавленість;
• емоційне ставлення – подив, стурбованість, сміх тощо;
• дії, спрямовані на з’ясування будови та призначення предмета, – тут особливо важать якість та різноманітність обстежу вальних дій, розмірковувальні паузи;
• постійний потяг до цього об’єкта.

Слайд № 12

Сьогодні педагоги і психологи велику увагу приділяють проблемі активізації навчання. Адже дослідження свідчать про помітне зниження  активності пізнання в дошкільників. А саме низький рівень допитливості й активності пізнавальних процесів зумовлює неуспішність дитини в школі. Тож педагоги мають знати:

• умови, які сприяють розвитку активної пізнавальної позиції дитини чи гальмують її;
• специфіку роботи з дітьми, що мають різний рівень розвитку пізнавальної активності;
• роль дорослого в процесі розвитку пізнавальної активності дітей.

Слайд № 13

УМОВИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ

Зауважимо: більшою чи меншою мірою умо­ви, які сприяють розвитку пізнавальної діяльності дошкільнят, викладено у Базовому компонен­ті дошкільної освіти та чинних програмах і ме­тодичних рекомендаціях до них, але, як показує практика, педагоги не часто виконують їх усі. На­звемо ці умови.

• Побудова освітнього процесу за особистісно орієнтованою моделлю взаємодії педагога з дітьми. (Одна з об’єктивних причин, що зава­жає виконанню цієї умови, — надмірна кількість дітей у групі, але без особистісно орієнтованої взаємодії не може бути й мови про сучасне виховання дітей).
• Надання дітям свободи вибору діяльності та способів дій, гарантування права на помилку під час самостійного пошуку розв’язку.
• Надання дошкільнятам можливості задіювати здобуті ними знання та судження у процесі освоєння нового матеріалу.
• Повага до ідей і думок вихованців, уникнення негативної оцінки їхньої інтелектуальної діяль­ності, забезпечення терплячої емоційної під­тримки та уваги.
• Мотивація благополуччя через створення си­туації успіху, підвищення оцінки дитини у влас­них очах та очах однолітків і дорослих, прищеп­лення “смаку” до успіху.
• Залучення дітей до колективного, групово­го та індивідуального пошуку, нестандартних підходів до розв’язання завдань, оригіналь­них прийомів та способів дій через ігрову інтелектуально-творчу діяльність.

Вихователь має пам’ятати: подив – важлива здатність дитини, він живить її пізнавальний інтерес. Це почуття можна викликати новизною, незвичністю, несподіваністю, невідповідністю чогось уявленням малюка. Інтерес, як стимул пізнавальної діяльності, своєрідний трамплін до пізнавальної активності, опора для емоційної пам’яті, стимул для підвищення емоційного тонусу, засіб мобілізації уваги та вольових зусиль дитини.

Слайд № 14

Рівні пізнавальної активності.

Умовно можна виділити три рівня пізнавальної активності:

• високий;
• середній;
• низький.

Слайд № 15

Психологічні особливості дітей з високим рівнем розвитку

пізнавальної активності

Дітям з високим рівнем розвитку пізнавальної активності притаманна яскраво виражена пізнавальна потреба, яка проявляється незалежно від виду діяльності, звернень до них однолітків чи вихователів. У цих дітей завжди виникають запитання, про що б з ними не розмовляли, причому вони ставлять їх не з метою звернути на себе увагу, а саме прагнучи дізнатися про щось нове.

Дошкільникам з гарно розвиненою пізнавальною активністю властиве прагнення з’ясувати будову та призначення предмета, вони охоче відгукуються на пропозицію знайти інший варіант розв’язання завдання або відповіді на запитання. Ці діти завжди радіють успіху й засмучуються через невдачі. Вони готові виконати будь-яке завдання вихователя і часто розглядають свою діяльність з погляду її корисності для інших. У новій ситуації завжди виникає пошукова активність, бажання дослідити об’єкт чи явище, до якого дитина проявляє жвавий інтерес. Діти з високим рівнем розвитку пізнавальної активності невгамовні у своєму інтересі до будь-яких змін у навколишньому середовищі, постійно діляться своїми враженнями з дорослими та дітьми. Вони прагнуть бути першими, самостійно розв’язати завдання, і коли матеріал на завданнях виявляється для них надто простим, починають нудитися, особливо якщо вихователь працює в це час зі «слабшими» дітьми. Ці дошкільники дуже винахідливі в іграх, люблять імпровізувати, часто вносять зміни в правила гри, не лякаються помилок і труднощів у роботі.

Слайд № 16

Психологічні особливості дітей із середнім рівнем розвитку пізнавальної активності

Група дітей із середнім рівнем розвитку пізнавальної активності найчисленніша. Це дошкільники, як можуть виявляти зацікавленість та активність лише в певних ситуаціях. Їх зацікавленість здебільшого зумовлена змістом діяльності, її емоційною привабливістю. Вони легко включаються в нові види роботи, однак в разі виникнення труднощів втрачають інтерес. Коли вихователь спонукає їх до будь-якої діяльності, охоче приймають пропозицію. Проте вони не прагнуть бути першими і майже завжди другі: і за готовністю до занять, і під час спостережень та виконання завдання. Якщо план дій точно не розписаний і треба виявити винахідливість та фантазію, ці діти не виявляють ентузіазму й воліють діяти за готовим зразком. Їх важко зацікавити новим предметом або явищем, і навіть якщо інтерес виникає на початку діяльності, то швидко згасає у ході виконання завдання. Прояви активності зовні невиразні, хоча ці діти охоче відгукуються на пропозицію дорослого поспілкуватися або попрацювати разом. Під час самостійної діяльності вони іноді захоплюються виконуваною роботою, проте діють завжди одноманітно. Їхні інтереси переважно обмежуються повсякденними подіями, а привернути їхню увагу може лише щось незвичне. Проте далі звичайного вияву цікавості вони не йдуть і не роблять спроби з’ясувати для себе ситуацію. Головна особливість цих дошкільників – вони майже ніколи самі ні в чому не проявляють активності й навіть знаючи правильну відповідь, не скажуть її з власної ініціативи, хоча іноді можуть здивувати дорослого оригінальними міркуваннями. Звертання до вихователя здебільшого пов’язані із задоволенням комунікативної потреби та з новизною ситуації, запитання ж, які стосуються уточнення здобутих знань, ставлять дуже рідко. У спільній діяльності з дорослими вони за будь-яких умов – лише слухняні виконавці.

Слайд № 17

Психологічні особливості дітей з низьким рівнем розвитку

пізнавальної активності

Діти з низьким рівнем пізнавальної активності завжди пасивні і байдужі – і на заняттях, і у спілкуванні, і під час спільної діяльності з дорослими або однолітками. Вони майже ніколи не розпочинають виконувати завдання без підказки, нагадування дорослого чи однолітків, важко включаються в роботу: очікують звичного тиску від вихователя у вигляді зауважень.

Дошкільники з низьким рівнем розвитку пізнавальної активності не виявляють інтересу до завдання, готовності включитися в роботу, та, власне, й не можуть (і не прагнуть) самостійно його виконати. Вони неохоче виконують будь-яку роботу  або навіть повністю відмовляються від діяльності. Йдеться про цілковиту відсутність інтересу до навколишнього світу, до спілкування з однолітками.

Зазвичай поведінка пасивних дітей стереотипна. Пізнавальна діяльність пов’язана для них з негативними емоціями, викликає пригніченість, нудьгу. Вказівки та пояснення вихователя вони здебільшого не запам’ятовують, у ситуаціях, коли треба самостійно застосовувати набуті знання, не можуть обійтися без істотної допомоги дорослого. Повільно переключаються з інтенсивної рухової активності на розумову. Ці діти байдужі до результатів своєї діяльності – ніколи не радіють успіхам і не сумують з приводу невдач.

Слайд № 18

Розвиток дітей з високим рівнем пізнавальної активності зазвичай не турбує ні батьків, ні педагогів. Адже такі діти гарно засвоюють нові знання, завжди активні, жваві і допитливі.

Слайд № 19

Особливості роботи з дітьми із середнім рівнем розвитку пізнавальної активності

А от діти з середнім рівнем розвитку пізнавальної активності потребують більшої уваги дорослих. Насамперед для цих дітей дуже важливою є емоційна підтримка. До прийомів емоційної активації зокрема, можна віднести:

• незвичайний початок занять – наприклад, прихід у гості до дітей казкового персонажа;
• музичний або віршований уривок як привітання (на музичне заняття діти входять під музичний супровід), ігровий прийом тощо;
• індивідуальне заохочення, похвала, позитивна оцінка.

Отже, стратегія педагога в роботі з дітьми середнього рівня розвитку пізнавальної активності – не лише допомогти їм включитися в діяльність, а й підтримувати позитивну емоційно-інтелектуальну атмосферу протягом усього заняття.

Це дасть дитині змогу відчути радість, піднесення не лише під час сприймання завдання, а й у ході його виконання. Дитина захоче повторити й закріпити свої досягнення, навіть якщо це потребуватиме певних інтелектуально-вольових зусиль. А коли й наступні заняття справдять очікування дитини, це стане запорукою її поступового переходу на вищий рівень розвитку пізнавальної активності.

Слайд № 20

Особливості роботи з пасивними дітьми

Працюючи з пасивними дітьми, слід ураховувати, що вони не можуть негайно включитися в роботу, оскільки їхня активність зростає поступово і повільно. Отже:

• не варто пропонувати їм завдань, які потребують швидкого переходу від одного виду діяльності до іншого;
• треба давати їм час на обмірковування відповіді;
• не бажано ставити їм під час відповіді несподівані, «каверзні» запитання;
• слід бути готовими до того, що після активної рухової діяльності ці діти досить повільно переключаються на розумову.

Педагог має подбати про налагодження доброзичливих стосунків з такими дітьми, оскільки погрози, докори, негативні оцінки відразу пригнічують у них бажання щось пізнати, гасять стимул для подальшого зростання.

Основним прийомом, який найдоречніше застосовувати в роботі з пасивними дітьми, є так звані емоційні «погладжування», до яких можна віднести:

• звертання до дитини лише на ім’я;
• схвалення, добрий лагідний тон;
• акцент на позитив – замість погроз і наказів звернутися до дитини, скажімо, так: «Побачимо, що у вас вийде, якщо…».

Можна також порадити педагогам, які працюють з пасивними дітьми, проводити хвилинки психологічного розвантаження або «емоційної підзарядки», тобто частіше звертатися до жартів, загадок, скоромовок, які легко запам’ятовуються, можуть викликати усмішку. Такий нескладний прийом зніме напруження під час занять.

Слайд № 21

Методичні поради щодо розвитку пізнавальної активності дошкільників

Загальною умовою розвитку пізнавальної активності, а згодом здібностей і обдарованості, є здоров’я і природна активність дитини. Увага, повага, турбота, любов є тим ґрунтом, на якому зростають віра малюка в свої сили, інтерес до навколишнього життя, здатність дивуватися, захоплюватися, досліджувати, фантазувати, вигадувати, запитувати, шукати. Адже активність дитини, зокрема й творча, формується за умови підтримки дорослим її ініціативи. Численні ж заборони й негативні оцінки гальмують пізнавальну активність та розвиток творчих здібностей дошкільника.

Самоповага й оптимістичний настрій дитини, які виникають як результат позитивної оцінки з боку дорослих, дають поштовх розвиткові її різнобічної активності, що й сприяє, в свою чергу, розвитку загальних і спеціальних здібностей. Це варто брати до уваги вихователям і батькам, організовуючи різні види діяльності дітей в дошкільному навчальному закладі удома.

Усіляко підтримувати інтерес дитини до пізнання, прояви активності й ініціативи; не скупитися на похвали й заохочення.

Особливе значення має врахування творчих пошуків самої дитини в процесі організації її пізнавальної діяльності. Це підвищує інтерес малюка до занять, розвиває пізнавальні, естетичні й етичні якості сприймання, гнучкість і нешаблонність мислення, вміння і здібності.

У розвитку пізнавальної активності дітей, їхніх творчих здібностей важливішим є не прагнення здобути кінцевий результат, а сам процес діяльності – експериментування. Занадто прискіпливе ставлення до того, що робить дитина, до результатів її праці може стати на заваді розвитку пізнавальної активності.

Враховуючи творчі пошуки малюка й відповідно до них будувати процес пізнання.

Оскільки саме діяльність визначає розвиток дитини, потрібно переорієнтувати освітньо-виховний процес зі словесного, монологічного керівництва поведінкою і заняттями дітей на організацію діалогічної взаємодії в парах «дитина-дорослий» або  мікрогрупах «дитина-діти», «діти-діти», чи навіть елементів полілогу в ході різних видів діяльності (пошукової, експериментальної, творчої).

У активного, творчого педагога і діти – творчі. Він знає міру в тому, що дітям потрібно показати , а що вони самі мають відкрити під його керівництвом. Занадто розлогі пояснення, виклад готових істин, пропонування зразків для запам’ятовування і копіювання – все це не сприяє саморозвитку дитини, реалізації її творчих нахилів. Такі методи і прийоми в роботі вихователя на жаль, зумовлені його надмірною орієнтацією на підготовку дитини до школи, однак це психологічно не виправдано і не є самоціллю дошкільного виховання.

Замість монологічних вказівок педагога – діалогічна взаємодія з дітьми.

Важлива психолого-педагогічна умова, що визначає пізнавальну активність дітей та їхнє ставлення до завдань, – емоційна атмосфера та психологічний клімат у групі дитячого садка. Тож забезпечення комфортного емоційного середовища потребує пильної уваги вихователя.

Успіхи дошкільнят, їхня пізнавальна активність, на переконання багатьох дослідників, цілком залежить від навколишньої атмосфери. І.М. Сечєнов вважав: шлях до розуму маленької дитини лежить через її серце. У дослідженнях, які проводились під керівництвом М.І. Лісіної, було переконливо продемонстровано, що на всіх етапах дошкільного періоду розумовий розвиток дітей залежить не тільки від ділових рис та професійної кваліфікації педагога, а й від його ставлення до вихованців, любові до них та віри в їхні сили та успіхи.

Щоб успішно навчати дитину, її треба любити і любити так, щоб вона це ставлення відчувала й у нього вірила.

Велику роль відіграє правильний добір методів і прийомів навчання дітей, розробка і використання різноманітного дидактичного матеріалу. Поєднання словесних, наочних і практичних методів дасть можливість у процесі засвоєння дітьми навчального матеріалу активізувати всі види чуттєвого сприймання й тим самим організовувати навчання без їх перенавантаження, підтримувати активний пізнавальний інтерес.

У роботі з дітьми всіх вікових періодів слід широко використовувати дидактичні ігри та вправи. Їхнє призначення – сприяти закріпленню, узагальненню і збагаченню пізнавального досвіду дошкільнят.

Ігрові моменти, дидактичні ігри та вправи дають можливість під час пізнавальної діяльності дітей активізувати різні види сприймання – зорові, слухові, дотикові, смакові. Вміле їх використання та чергування не тільки підвищують інтерес вихованця до спільної з педагогом діяльності, а й допомагають дитині бути уважною впродовж усієї гри, сприяють підвищенню пізнавальної активності.

Нагадаємо: пізнавальну активність старших дошкільнят істотно підвищує вміло використаний вихователем прийом «наперед заплановані помилки у виконанні завдань». Такий прийом не тільки підсилює інтерес дітей до завдань, але й вчить їх перевіряти, контролювати власні дії та їхні результати, аналізувати та виправляти помилки, усвідомлюючи процес виконання завдань.

В організації пізнавальної діяльності дітей варто поєднувати різні методи і прийоми – словесні, наочні, практичні, ігрові.

Слайд № 22

Увага! Дорослим слід пам’ятати, що для формування і розвитку пізнавального інтересу в дітей дошкільного віку необхідно:

¦  підтримувати у кожній дитині віру в себе, у свої сили, заохочуючи її довірою, позитивними оцінками;

¦  забезпечувати рівноправні, партнерські позиції вихователя і дитини, виховуючи у неї почуття власної гідності;

¦  створювати умови для реалізації творчого потенціалу дитини.

Слайд № 23

Тривалий експеримент грузинського психолога Шалви Амонашвілі переконливо свідчить, що навіть найпасивніших дітей можна зробити активними. Метод дуже простий: дати дитині радість пізнання, радість подолання труднощів; навчитися чекати відповіді від неї, переживати разом з нею щастя інтелектуальної перемоги.

 

Вправа. Історія для натхнення.
Мета: активізація процесу самопізнання та самоактуалізації учасників.
Закриті двері
Якось один мудрець вирішив знайти собі учня для того, щоб передати йому перед смертю свої знання. Учень мав бути талановитим і здібним, а також він має володіти певними знаннями і вміннями. Мудрець вирішив вчинити так: зібрати всіх учнів і спробувати обрати з них гідного.
Зібрались сотні учнів. І мудрець сказав:
– Дорогі мої учні, я зібрав вас усіх тут для того, щоб дізнатися, хто допоможе мені вирішити одну проблему. Позаду мене ви побачите стіну, в якій розташовані найбільші й найважчі двері з тих, що є в нашому місті. Чи знайдеться серед вас, мої учні, той, хто відкриє ці двері без сторонньої допомоги?
Практично одразу ж деякі учні відмовилися від участі у випробуванні, пояснюючи це тим, що це завдання не для них. Інші ж вирішили визначити, з чого ж складаються двері, як працює їх механізм і прийшли до висновку, що не зможуть впоратися з цим завданням.
І лише один учень попрямував до дверей і ретельно оглянув їх: простукав дверну поверхню, за допомогою чого він зміг визначити приблизну товщину дверей, а також наскільки щільний матеріал, з якого вони виготовлені, не забув він відзначити, наскільки надійно змащені дверні петлі. Практично всі ділянки, сантиметр за сантиметром були вивчені ним з особливою ретельністю і увагою.
Двері виявилися злегка причинені, а найдивніше те, що всі думали зовсім протилежне – їм здавалося, що вони дуже щільно закриті. Учень зібрався з думками, глибоко вдихнув і легенько штовхнув двері. На великий подив оточуючих вони дуже плавно і легко відкрилися. Завдяки бездоганній конструкції ці двері відкривалися навіть від найслабшого поштовху. Мудрець знайшов свого послідовника. Він обернувся до інших учнів і сказав їм: «Сьогодні ми могли спостерігати з вами, що успіх у роботі і в житті залежить відразу від декількох чинників і показників. По-перше, довіртеся своїм відчуттям і спробуйте досліджувати реальність тих речей, які з вами відбуваються, або оточують вас. По-друге, женіть геть поспіх у будь-якій справі – він не помічник. По-третє, знайте, що для прийняття рішень вам знадобиться сміливість. По-четверте, після прийняття рішення потрібно залишити сумніви і діяти впевнено. По-п’яте, в дію потрібно вкладати всю наявну енергію і силу, перш ніж діяти потрібно зосередитися. І на завершення, не бійтеся зробити щось невірно».
Бажаю вам на шляху до майстерності бути розважливими, сміливими, упевненими, а також пам’ятайте, на відміну від сапера педагог помиляється не один раз, а на кожному занятті.

Література: Світлана Ладивір. Дитина пізнає світ // Вихователь-методист. – 2011 р. –  № 10. – С. 23-30.

No Comments »