Головна сторінка Карта сайту RSS-стрічка

Заклад дошкільної освіти №39 комбінованого типу Ужгородської міської ради Закарпатської обл.

28.03.2024р.Четвер.СНІДАНОК:Каша боярська(з пшона з родзинками)Какао.Банани . ОБІД:Суп селянський.Хліб.Голубці (із м'яса свинини та яловичини).Компот із яблук та свіжоморожених фруктів. . . .. ВЕЧЕРЯ:Шніцель рибний.Хліб.Каша пшенична в'язка.Огірок солоний.Буряк тушкований-молодші.Лимонний напій.

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

(шостий рік життя)

Формування основ моральних якостей

     Вікові можливості дитини.

      У старшому дошкільному віці відбувається поступовий перехід від сприймання змісту окремих вчинків (добре – погано) до узагальнених понять про гарну поведінку. В цьому віці дитина вже в змозі оцінювати поведінку свою і поведінку довколишніх.

Дошкільник потребує не лише доброзичливої уваги з боку дорослого, а й співпраці з ним, взаєморозуміння, визнання дорослим його чеснот і досягнень. На кінець старшого дошкільного віку виникає усвідомлення свого соціального «Я». Дитина усвідомлює ставлення до себе різних людей, домагається визнання значущими для неї людей, схильна до прояву самоповаги. Старший дошкільник має уявлення про авторитет. Дитина прагне бути учасником дитячого товариства, посісти в ньому певне місце, вона володіє комунікативними вміннями, гнучкіше використовує їх у спільній діяльності, поводиться самостійніше, диференціює свої чесноти і вади, вміє налагоджувати контакти з однолітками, товаришує з певним колом дітей. Крім дружніх стосунків з окремими дітьми, виникають найпростіші форми групової солідарності. Дитина намагається порозумітися у конфліктних ситуаціях, зіставляє позицію однолітка з власною та прагне їх узгодити, диференціює соціально схвалювану та несхвальну поведінку, може вчинити по совісті, діяти справедливо. Вміє довести правоту, відстояти власну гідність, орієнтується у власних чеснотах і вадах. У  дитини з’являються такі риси, як дисциплінованість, стриманість, здатність обмежити свої бажання, стає зрозумілою необхідність дотримання правил поведінки. Поступово відбувається диференціювання таких моральних понять, як «доброта», «чуйність», «справедливість», «дружба», «чесність», «товариськість» тощо.

У старшому дошкільному віці моральні почуття та знання пов’язують із почуттям обов’язку. Виникають «внутрішні моральні інстанції» – прагнення поводитися згідно з моральними нормами не тому, що цього вимагають дорослі, а тому, що це приємно для себе й для інших.

 

Освітні завдання.

– Збагачувати знання дітей про пріоритети загальнолюдських цінностей: справедливість, чесність, доброту, повагу тощо.

– Створювати сприятливі умови для становлення соціальної компетентності дитини, розвивати в неї соціальні емоції (співчуття, бажання допомогти), обстоювати власні інтереси.

– Збагачувати досвід спілкування з людьми різного віку, статі.

– Розширювати уявлення дошкільників про авторитет та людські чесноти; вчити розуміти інших та рахуватися з чужою думкою.

– Виховувати культуру діяльності: вміння планувати, організовувати гру, заняття, свою працю, прагнення досягати позитивного результату в індивідуальній і спільній діяльності.

– Формувати вміння оцінювати свої вчинки та вчинки інших людей.

Духовне виховання.

Сприяти засвоєнню уявлень про духовний ідеал людини, збагаченню власного емоційного досвіду та виробленню певного ставлення до самого себе. Давати уявлення про те, що народ засуджує негативні  вчинки людей, називаючи це словом «гріх»; гріх – поганий, непорядний вчинок; у наше мовлення увійшли поняття: «грішити» – порушувати норми співжиття; «брати гріх на душу» – робити що-небудь всупереч власній совісті, «гріха боятися» – боятися робити погані вчинки. Вчити поводитися відповідно до норм моралі, давати оцінку власним негативним вчинкам, формувати негативне ставлення до поганих вчинків.

Вчити дітей споконвічних правил: не можна не слухати батьків, старших людей, обманювати їх, глумитися над старістю, глузувати з калік, знущатися з тварин, лицемірити, ображати інших, підлабузнюватися, брати чужі речі без дозволу, бути байдужим до чужого горя. Формувати уявлення про духовні норми взаємин між людьми: доброзичливість, чесність, справедливість, повагу, відповідальність, співчуття. Розвивати вміння поставити себе на місце інших людей, не висловлювати негативних суджень на адресу ровесників та менших дітей; уміти бачити у дітях позитивні якості.

Вчити хлопчиків щодо дівчаток бути поступливими, тактовними. Пояснювати, що таке толерантність (здатність терпляче ставитися до чужих поглядів, звичок, рахуватися з думкою інших дітей, дорослих).

Вчити адекватно реагувати на асоціальні вчинки, розв’язувати спірні питання, бути справедливим, совісним, відповідальним.

Взаємини в сім’ї.

Виховувати повагу до рідних і близьких, усвідомлене прагнення порадувати старших гарними вчинками. Вчити розуміти, що батьки потребують душевної доброти й ласки, проявляти чуйність та уважність; пропонувати батькам свої послуги і допомагати у домашній роботі; давати змогу стомленим батькам відпочити. Зайняти молодших членів сім’ї чимось цікавим та корисним. Запитувати у старших членів сім’ї  про настрій, справи, про те,  як минув день. Вчити помічати настрій дорослих і діяти згідно з цим; знати якнайбільше про своїх бабусь та дідусів, вшановувати їх у дні сімейних свят, бути причетним до спільних турбот і проблем сім’ї.

Ставлення до ровесників та інших дітей.

Виховувати доброзичливість у взаєминах з однолітками. Спонукати дітей виражати своє ставлення до вчинків ровесників, давати об’єктивну й доброзичливу оцінку, справедливо обґрунтовувати свої вимоги, пропозиції, допомагати правильно оцінювати власні вчинки. Формувати прагнення уникати конфліктів, налагоджувати стосунки, порозуміння,проявляти цікавість до готовності партнера  до спілкування, спільної діяльності; обходитися без докорів, образ; прагнути дотримуватись  правил не нав’язуючи власної думки.

Вчити хлопчиків поважати дівчаток, діяти чесно, відверто; формувати елементарні поняття про толерантність, делікатність, тактовність. Вчити бути поступливим, ввічливим у ставленні до дівчаток, не соромитися запрошувати дівчаток до гри, запропонувати їм стілець, у потрібний момент надавати допомогу. Виховувати у дівчаток скромність, вчити проявляти турботу про довколишніх, із вдячністю ставитися до допомоги та знаків уваги з боку хлопчиків.

Посилювати увагу до формування основ морально-вольових якостей особистості дитини: організованість, дисциплінованість, самостійність у поведінці, стосунках і спільній діяльності, відповідальність і наполегливість у досягненні позитивних цілей; уміння діяти в інтересах партнера чи групи однолітків.

Вчити піклуватися про молодших, допомагати їм, захищати слабших, формувати у дітей такі риси, як співчуття та чуйність.

Спілкування.

      Розширювати уявлення про основну вимогу мовленнєвого етикету – ввічливість, уважність, чемність співрозмовників. Продовжувати вчити розмовляти спокійним, лагідним тоном, привітно, з усмішкою, дивлячись людині у вічі; не допускати випадків вживання грубих слів; уміти розуміти бажання, інтереси ровесників і спілкуватися з ними.

Поглиблювати знання дітей про культуру спілкування по телефону: не можна займати телефон на тривалий час, розмова має бути конкретною, короткою, ввічливою.

Культура в побуті.

Формувати у дітей узагальнене поняття про те, що культура людини проявляється не лише в мовленні, але й в одязі, поведінці за столом, в умінні тримати свою оселю в порядку. Давати уявлення про те, що багато правил поведінки прийшло до нас із минулого, їх дотримують за традицією.

Вчити стежити за чистотою свого одягу, взуття; пришити ґудзик, петельку, почистити одяг, взуття. Виховувати бажання завжди бути охайним.

Продовжувати вчити дітей правильно сервірувати стіл, охайно поводитися за столом, акуратно, безшумно їсти. Закріплювати вміння правильно користуватися серветкою, вправляти у користуванні столовими приборами; закінчивши їсти, хлопчик має допомогти дівчинці підвестися, відсунувши стілець. Вчити не висловлювати негативних суджень про страви, дякувати за їжу.

З допомогою дорослих вчити «ремонтувати» книги.

Поведінка у громадських місцях.

Продовжувати вчити культури поведінки в кінотеатрі, театрі: не можна їсти ласощі під час театральної вистави, розмовляти. Виховувати у дітей повагу до праці акторів. Формувати вміння розуміти зміст переглянутого, бачити красу гарних вчинків, осуджувати зло, непорядні вчинки.

Вчити дітей поводитися виховано у громадських місцях, транспорті; поступатися місцем старшим, хлопчики – дівчаткам.

 

Формування почуття гумору.

Вчити дітей розуміти мораль байок, помічати недоліки, прорахунки у поведінці ровесників, вчити ставитися до них доброзичливо. Розвивати вміння бути самокритичним щодо своєї поведінки, вчинків, помічати недоліки в мовленні, намагатися їх виправляти. Виховувати вміння розрізняти гумор і образу, дотримуватися при цьому делікатності, ввічливості.

Показники компетентності дитини.

– знає, що таке гріх, старається поводитися відповідно до норм християнської моралі;

– проявляє любов і повагу до батьків, близьких людей, довколишніх;

– уміє поводитися з людьми відповідно до їхнього віку, фізичного стану та настрою;

– володіє навичками спілкування з дорослими та дітьми, проявляючи ввічливість;

– проявляє стриманість у висловлюванні негативних суджень;

– проявляє дружні та товариські стосунки з дітьми, допомагає молодшим дітям;

– уміє поступливо, ввічливо ставитися до дітей протилежної статі;

– усвідомлює відмінність між добром і злом, може пояснити свої вчинки, схвалити або засудити їх;

– може визнати свою провину, поступитися власними інтересами заради загального благополуччя;

– уникає конфліктів, уміє порозумітися, не нав’язує власної думки;

– допомагає батькам та інших членам родини;

– уміє з повагою ставитися до рідних, знайомих, чужих літніх людей;

– здатна до самоконтролю та саморегуляції;

– зважає на думку інших;

– аналізує свою поведінку.

No Comments »