Конспект комплексного заняття з природознавства

і валеології для дітей старшого дошкільного віку

 

Тема. «Природа – наш дім, бережімо його».

Мета. Поширювати знання дітей про одну з основних складових природи – повітря; пояснити на дослідах його властивості: прозоре, без кольору, важке, легше за воду; дати пояснення значенню повітря в житті людини та інших живих організмів; пояснити його вплив на живу природу, розвивати світогляд, допитливість, уважність; виховувати дбайливе ставлення до всього живого.

Матеріали. Повітряна кулька (2 шт.), плакат «легені людини», терези або паличка, сопілка, миска з водою, костюм капітана, соломинки (по 1 на дитину), поролонові кораблі (по 1 на дитину), склянки з водою (по 1 на дитину), пір’їнки (по 1 на дитину), аркуші паперу (по 1 на дитину), пуста закоркована пляшка, д/гра «Впізнай і назви», р/гра «Передай далі».

 

Хід заняття

 

Вихователь. До нас прийшла гостя –  кулька і хоче, щоб ми відгадали загадку;     Куди ступиш, всюди маєш,

Хоч не бачиш, а вживаєш.

• Так, це повітря. Давайте розглянемо кульку. Чому вона кругленька, що в неї всередині?

От сьогодні ми з вами і поговоримо про повітря, пограємось з ним. Ми живемо в океані з повітря. Це земна сорочка. Але землю ми бачимо, а повітря –  ні. Як же дізнатись, чи воно існує. Спробуємо його спіймати. Всі почнемо махати аркушиками паперу. Чому вони згинаються?

• Отже, повітря ми спіймали. Сідаємо у величезний повітряний океан і рушаємо у довгу повітряну подорож – плавання. Увага! Увага! Корабель відправляється. Прошу всіх зайняти свої місця.

(Капітан бере кермо. Хлопці – моряки закривають люки, дівчатка – пасажири купують квитки, займають свої місця).

• Поки корабель плив, нашій кульці стало дуже жарко і вона вирішила попірнати у воді. Чому ж вона не тоне?
• Але повітря є не лише у кульці. Ось перед вами поролонові кораблики, пустимо їх на воду, і що побачимо? Так, вони теж не тонуть, бо мають повітря.
• На кораблі непорядок! За бортом неопізнаний плаваючий об’єкт! Капітан, будь ласка, що це? Чому він не тоне? Негайно відкоркуй пляшку і вийми те, що всередині, адже це якесь послання.

Уважно слухайте. «Любі діти! Це я — повітря. Я є скрізь, і я дуже люблю гратись, співати, танцювати. Маринко, встань, піди прямо, наліво, направо,, знову прямо і візьми те, що сховано. Роздай чарівні дудочки, і ви, діти, побачите, що я вмію робити. Візьміть соломинки, кінчики занурте у воду і подміть у них!».

Вихователь. Діти, що ви бачите і чуєте? Так, корабель – повітряник загув своїм могутнім двигуном з повітря, який завели ви! Але чому повітряні бульбашки спливають наверх? Що важче –  повітря чи вода?

А зараз я подму у свою дудочку – сопілку. Що виходить? Так, звук! Отже, з допомогою повітря можна вилучити звук.

Повітря заставляє танцювати маленькі пір’їнки, на які, діти, ви будете дмухати і вони будуть підлітати високо вгору.

Зупинка корабля на станції «Танцювальна»!

Наша кулька – гостя стомилась, стала сумна і сіла на кінчик палички, кругленька, гарненька. А на іншому кінці примостилась її подружка – пуста куля. Чому пуста опинилась вгорі? Бо повітря має вагу!

Ми також вдихаємо повітря! Допомагають нам легені, які є всередині кожної людини (розгляд малюнка). Ось вони!

А зараз подумаємо –  навіщо нам повітря? Закриємо рот і ніс. Стало дуже важко. Повітря потрібне людям, тваринам, птахам, рибам. Риби в акваріумі втягують повітря разом з водою і, якщо закрити акваріум, то риби загинуть.

Наша Земля теж має свої легені. Це ліси, парки, сквери. Ми з вами вдихаємо хороше повітря, в видихаємо погане. А вони навпаки – вдихають погане, а людям віддають хороше. А що є легенями нашої групи? Це куточок природи – кімнатні квіти. Назвіть, будь ласка, ті квіти, до яких доторкнеться повітряна куля.

Всіх моряків і пасажирів прошу зайняти свої місця. Корабель відпливає, курс – прямо! На кораблі з’явились пірати, і тому, на випадок аварії і пошкоджень мотора, потрібно збудувати міні-кораблі. Для цього візьміть поролоновий кораблик і в дірочку, яка є в ньому, вставте соломинку – матчу, а в соломинку  зверху пір’їнку – вітрила. Поки іде будівництво, послухайте, діти, бувальщину.

 

Жив-був хлопчик — бешкетуй, веселун і всюди робив шкоду. Пішов якось він до лісу і зустрів сім’ю бджілок. Вирішив хлопчик забрати в них мед. Бджоли малюка покусали. Сердитий, він спалив вулик. Іде пустун далі, а квіти, дерева почали чомусь в’янути. «А, то і ви так!» – вигукнув хлопчик і потоптав квіти, поламав гілки на деревах. Все висохло, пожовтіло. Замовкли і кудись зникли пташки.

Навкруги враз стало темно, зашумів вітер,   вдарив  грім  і  полився  великий чорний   дощ.    Стало   важко   дихати.  Хлопчику стало страшно, присів він під великим дубом і заплакав:

«Ой, як погано, ой, як страшно! Чому?!». І враз почув писк: «Ти знищив комах, а без комах ми не можемо жити. Знайди їх». У високій траві лежали понівечені квіти, з дерев впали квітучі гілочки і повмирали. «Ми не можемо один без одного, ми всі дружимо». Пішов малюк лісами, степами, пустили і голими. Довго йшов та, нарешті, прийшов до бджолиного короля вклонився йому, попросив пробачення. «Це не все, – мовив Жу, – ти мусиш відбудувати спалений будинок!». Сім днів і ночей працював хлопчик і, коли все було готово, то знову засвітило сонечко, прилетіли птахи, комахи, зазеленіла трава, розквітли квіти. Нам хлопчик залишив пам’ятку:

Будь природі вірним другом,

Не ламай гілок, трави,

А кажи їй: «Зеленій, живи!

І сій зерна доброти!»

А ось на палубі хтось загубив малюнки. Ми зробимо з них виставку. Вгорі розмістимо ті, що означають назви предметів, у виготовленні і дії яких використовують дію повітря. (Обговорення малюнків).

Подорож підходить до кінця. Корабель причалює до пристані «Дитячий садок».

No Comments »