Пальчикові вправи
«БУДИНОЧОК»
Долоні перед очима, під кутом. Пучки притулені одна до одної, середній палець правої руки піднятий догори, пучки розпрямлених мізинців торкаються одна одної (димар, балкон).
«ДАХ»
Долоні перед очима. Пучки середніх пальців притиснуті одна до одної, долоні та лікті розведені.
Будинок з димарем та дахом,
Під дахом тепло нашим птахам.
«ПРАПОРЕЦЬ»
Чотири пальці стулені разом і витягнуті, великий , опущений вниз. Тильна сторона руки — до себе.
Прапорець в руці тримаю,
Його вище підіймаю.
У малесенької Ліди
Є червоні прапорці.
І вона на свято піде
З прапорцями у руці.
«ЧОВНИК»
Обидві долоні поставлені на ребро. Великі пальці притиснуті до долонь (ковшиком).
Їду, їду, ні коліс, ні сліду.
Ні сани, ні віз, а їде без коліс.
Біжить свинка, вирізана спинка.
Оглянешся назад — ай сліду не знать.
«ПАРОПЛАВ»
Обидві долоні «ковшиком», а великі пальці підняті догори.
Пароплав по річці плив,
І у небо дим летів.
«СТІЛЕЦЬ»
Одна долоня у вертикальному положенні, пальці притиснуті один до одного (великим пальцем до себе). До її нижньої частини приставляємо кулачок другої руки. Положення змінюємо на зворотне.
Без тулуба, а з ногами,
Без голови, а спину має.
З ногами — без рук,
З боками — без ребер,
Зі спиною — без голови,
А сидіння — без живота.
«СТІЛ»
На лівий кулачок зверху опустити долоню правої руки з прямими, притиснутими один до одного пальцями. Положення змінюється на зворотне.
З головою він накритий,
Несуть йому їсти й пити,
Та він страви не вживає,
Все хтось інший поїдає.
«ЯЛИНКА»
Долоні від себе, під кутом одна до одної, пальці пропущені один між одним, виставлені вперед. Лікті до тулуба не притискувати.
Влітку й взимку вбрання одне,
Кличуть ялинкою діти мене.
Сніг та сніг навколо ліг.
Грає сріблом білий сніг,
А ялинка молода,
Наче влітку, вигляда.
Ой, зелена та весела,
Веселить міста і села.
«ДЗВОНИК»
Тильні сторони рук—догори. Пальці обох рук зчеплені навхрест. Середній палець правої руки опущений вниз, вільно рухається.
Дзвоник дзвонить, кличе нас
Всіх до школи в перший клас.
«СОБАЧКА»
Права долоня на ребро, на себе. Великий палець — догори, мізинчик рухається вгору — вниз. Так само зігнутий вказівний палець.
Гавкає, кусає і в дім не пускає.
Собою не птиця, співати не співає,
А хто до хазяїв іде, знати дає.
У собаки гострий ніс,
В нього шия є і хвіст.
Не балакає, не співає,
А коли хто йде,
То господаря сповіщає.
«КІШКА»
Середній та безіменний пальці спираються на великий, вказівний та мізинець—підняті догори. Або «Кошеня»—великий та мізинець—догори, решта—притиснуті до долоні.
Коло бабусі сидить у кожусі,
Проти печі гріється,
Без водички миється.
Має вуха, пишний хвіст
І цікаву звичку:
Спершу добре він поїсть,
Потім вмиє личко.
«МИШКА»
Середній та безіменний пальці спираються на великий. Вказівний та мізинчик зігнуті дужками та пучками притиснуті до середнього та безіменного пальця.
Сіреньке й маленьке,
Хоч якого кота з місця стягне.
Що в куточку там шкребеться
Сіре та кудлате?
Звір той мишенятком зветься.
Геть скоріш із хати!
«ЗАЄЦЬ»
Пальчики в кулачок. Виставити догори вказівний із середнім. Рухати цими пальцями.
Влітку сіренький, а взимку — біленький,
Довгі вуха має, швидко в лісі стрибає.
Я маленький, я вухатий,
Попелястий, волохатий.
Я стрибаю, я тікаю,
Дуже куций хвостик маю.
Не ходжу я, а стрибаю,
Бо нерівні ноги маю.
Через поле навмання
Перегнав би і коня.
Я— страшенний боягуз,
Всіх на світі я боюсь.
Довгі вуха, куций хвіст,
Невеличкий сам на зріст.
На городі побував,
Там капусти пожував.
Довгі лапки: скік та скік,
Ми погнались, а він втік.
«КІНЬ»
Права долоня на ребрі від себе. Великий палець догори. Зверху на ребро правої руки накладається ліва долоня під кутом, створюючи гриву. Великі пальці — вуха.
Всю роботу в полі робить,
Хазяїна додому возить.
Я великий, я красивий,
Як біжу я — в ‘ється грива,
Копитами туп, туп, туп,
По камінню цок, цок, цок.
Хвіст у мене довгий-довгий,
Хвіст у мене, мов шовковий.
Гойда! Гойда! Добра в коника хода,
Поводи шовкові, Золоті підкови.
«КОЗА»
Долоня — донизу. Вказівний палець та мізинець виставлені вперед. Середній та безіменний пальці притиснуті до долоні та обхвачені великим.
Побігли по доріжці борода та ріжки.
З рогами, а не бик, доять, а не корова,
Кору здирає, а кошиків не плете.
Кізонька рогата, Сива та бодата,
Розкажи нам, де була?
Що ти ‘їла, що пила?
Подружись із нами
Та не бийсь рогами!
М-м-ме!
Гоп-гоп, козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька,
У нашої кізоньки
Чотири ніженьки.
«ГУСКА» І «КАЧКА»
Пальці зігнуті під прямим кутом до долоні. Вказівний торкається великого. Всі пальці рівні. Різниця між картинками в довжині шиї (у «гуски» рука до ліктя).
Біле, як сніг, надуте, як міх,
Лопатами ходить, а рогом їсть.
Ой, матусю, що то, що то, у червоненьких чоботях,
Крилами хлопоче, шипить та ґелґоче?
Качка йде, каченят веде,
На попаску та по ряску,
На холодну водицю,
На зелену травицю.
«ПІВНИК»
Долоня догори. Вказівний палець спирається на великий. Інші стирчать у різні боки та підняті догори.
Більше всіх кричить, а найменше робить.
Хто це пісеньку таку нам співа:
«Ку-ку-рі-ку»?
«КУРКА»
Долоня в горизонтальному положенні. Великий та вказівний палець утворює «око». Інші пальці напівзігнуті.
Не турбуйте курку:
Клює курка крупку,
Крупка дрібненька,
Курка рябенька.
Кругом бочки бігають клубочки. (Курчата.)
«БДЖОЛА»
Виставити середній палець, притиснути його до долоні. Вказівний та безіменний напівзігнута. Крутити середнім у різні боки.
Не мотор, а гуде,
Не пілот, а летить,
Не гадюка, а жалить.
Я труд поважаю,
Все літо літаю,
У поле до гаю —
Збираю медок
Із різних квіток.
Кого не люблю,
Того жалом колю.
«ЖУК»
Пальці стиснут
и в кулачок. Вказівний та мізинець розвести в різні боки, ворушити ними.
Сам чорний, та не ворон,
Є роги, а не бик,
Шість ніг без копит.
Летить — виє, сяде —землю риє.
Чорне тіло, чорний вус,
Ніби справжній сажотрус.
«ДЕРЕВО»
Притиснути кисті рук тильними сторонами одна до одної. Пальці розчепірені та підняті догори, ворушаться.
Хто на зиму роздягається, А па літо одягається?
Влітку в шубі, взимку голе.
Навесні веселить, влітку холодить,
Восени годує, взимку гріє.
«ПТАШКА»
Долоні—до себе. Завести одну кисть руки за другу, великі пальці переплести. Великі пальці — голівка. Решта — крила. Крилами помахати.
Я ловлю комах,жучків,
Їм маленьких черв ‘ячків.
Я стрибаю та літаю,
А іще пісні співаю.
Пташка летіла, крилами махала,
На дерево сіла та відпочивала.
«ВОВК»
З положення «пароплав» великі пальці трохи розводимо в різні боки. Вказівні, загнуті всередину та притиснуті один до одного, утворюють чоло. Інші у вигляді «човника» — верхню та нижню щелепи.
Він — сірий розбійник із темного лісу.
Полює завжди на маленьких звірят.
Ховайся від нього і пташка, і миша,
Ховайся від нього й мале зайченя!
А взимку, коли цей сірко зголодніє,
То він на весь ліс як завиє,
Аж дибом волосся встає у звірят.
Налякані в нірках сидять і тремтять.
«ЛИСИЦЯ»
Так само, як і вовк, але всередину між долонями загинаємо ще й мізинці.
Живе в лісі хижа, дика,
Душить курей та індиків.
Прийшла вона із довгим віником
На бесіду з нашим півником.
Схопила півня на обід,
Та й замела мітлою слід.
No Comments »
